пʼятницю, 17 квітня 2009 р.
Ми справжні тигри — ми круто граємо в комп'ютерні ігри
Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
"Комп'ютерні тигри", Тартак
Мої стосунки з комп'ютерними іграми завжди були складними через те, що я ніколи не міг їм рішуче відмовити. І хоча геймером назвати мене точно не можна, та коли вже підсяду на якусь іграшку, то вечори пропали. Завжди знайдеться достатньо причин, щоб надати перевагу грі, замість того, щоб зайнятися іншими більш корисними справами. Після того, як на моєму комп'ютері прописався на постійній основі Linux, а це майже 2 роки, описаний синдром перебував у латентному стані. Сам я завжди стверджував, що Linux не для геймерів. Але, близько тижня тому, багато що для мене змінилося.Втім, що усе ж таки сталося. dimaka на форумі українського співтовариства користувачів Linux створив тему "Teeworlds, давайте устроим мясо :)", де запропонував охочім разом побігати в сітьовій грі Teeworlds. І хоч у призначений час приєднатись у мене не вийшло, бажання підтримати ініціативу було сильним і гру я встановив. Так усе і почалося.
Далі спробую розібратись із головним питанням: що ж такого привабливого у, здавалося б, простенькій грі з мультяшною графікою, яка належить до жанру двохвимірного шутеру?
Мені доводилося грати в ігри з дуже навороченою графікою і при цьому не отримувати належної порції позитивних емоцій. Тож, графіка - далеко не все. Основне в грі - ігрова цінність, поняття доволі відносне і невизначене, але реальне. Не надто напружуючись, українці вслід за росіянами, які теж на захотіли напружуватись, називають це словом "геймплей". Так от, геймплей у грі Teeworlds дуже цікавий і вдалий. Самі розробники сформулювали своє бачення того, якою повинна бути гра у так званому Плані створення гри Teeworlds. Ось його пункти:
- Teeworlds має бути веселим (fun)!
- Teeworlds не повинен містити нічого зайвого, крім необхідного мінімуму, за виключенням усього, що стосується пункту 1.
- У Teeworlds все має бути визначеним і передбачуваним. Ніякого фактору випадковості, ніяких виключень.
- Teeworlds має прагнути до порядку, а не до хаосу.
- Teeworlds має бути надзвичайно інформативним щодо того, що відбувається у даний момент в грі.
І хоча до релізу ще далеко (на даний момент гра перебуває на стадії розробки, пройшовши приблизно половину шляху до першого ролізу), але можу констатувати, що по усіх пунктах розробники добились свого.
Гра полягає у тому, що керуючи своїм ігровим персонажем tee (ті), Ви маєте перемогти своїх ворогів. Зовнішній вигляд Вашого tee може бути змінений вибором одного зі скінів. У вашому арсеналі 5 видів зброї (зі спеціальною зброєю — катаною — шість) і гак, за допомогою якого можна долати перешкоди, зачіпити й притягнути ворога чи просто пересуватись, "літаючи" над поверхнею. Здоров'я tee відображається десятьма серцями. Потрапляння снаряду від кожного виду зброї забирає певну кількість здоров'я. Коли зникне останнє серце, tee вмирає (щоб потім знову з'явитись, ясне діло). Також є 10 одиниць броні. При наявності броні, влучення снарядом (ударом молота) забирає спочатку певну кількість її одиниць, а вже потім — здоров'я. Запас патронів, здоров'я і одиниць броні можна поповнювати знахідками в ігровій кімнаті.
Є де-кілька варіантів гри. Від варіанту залежать правила (мета гри) і система нарахування очок. Офіційно, на даний момент, підтримуються три варіанти:
- DM (Death Match) — потрібно знищити якнайбільше ворогів; кожен грає за себе.
- TDM (Team Death Match) — протистояння двох команд (червоної і синьої), мета якого — знищити усіх tee протилежної команди.
- CTF (Capture The Flag) — знову протистояння команд, але головна мета — принести прапор супротивника у свій штаб, захистивши при цьому власний прапор.
Існують ще клани - групи гравців, які збираються пограти разом. Клан має власну емблему, форум, іноді домашню сторінку... немає тільки офіційної підтримки їх у грі. Але вона планується у подальших версіях.
Описувати гру далі — сенсу немає. Потрібно просто спробувати. Завантажити її для Linux, Windows і Mac OS X можна з офсайту http://teeworlds.com. Енциклопедична інформація про гру на http://teewiki.info. Також є форум комьюніті — теж на офсайті.
понеділок, 2 березня 2009 р.
Міфи про Linux
1. Linux розвивається дуже швидко і вчорашня сувора правда сьогодні перетворюється на міф.
2. Люди, чомусь, завжди прагнуть прикрасити свій вибір, і часто це відбувається за рахунок приниження альтернативи. У даному випадку народженню міфів сприяють як прихильники інших операційних систем, так і люди, що зупинили свій вибір на linux.
3. Значна різниця між принципами, на яких побудована операційна система linux і найбільш поширена на сьогодні — windows.
4. Значна різниця між принципами, по яким здійснюється фінансування і розповсюдження linux і windows.
Міф №1: Встановити linux дуже важко і для цього потрібні спеціальні знання
Зараз щоб встановити, наприклад, дістрибутив Ubuntu, достатньо завантажитись з установочного диску і, побачивши що система працює з апаратним забезпеченням Вашого комп'ютера нормально, запустити встановлювач, клацнувши по ярлику на робочому столі. Далі потрібно лише відповісти на де-кілька справді простих питань. Єдині труднощі можуть виникнути у зв'язку з розбивкою диску на розділи, але і тут розробники усе зробили настільки просто, наскільки взагалі можна спростити цей процес. До того ж завжди можна лишити усе по змовчанню. Але радив би перед першою установкою почитати рекомендації по розбивці диску. До того ж, якщо Ви забажаєте лишити windows, а linux встановити другою системою, то його встановлювач обережно і непомітно зробить усю роботу, і при завантаженні комп'ютера з'являтиметься діалог, у якому пропонуватиметься вибір системи. Спробуйте зробити навпаки і при встановленому linux поставити другою системою windows з можливістю завантажувати і першу. Отут Вам точно знадобляться спеціальні знання.
І найприємніше, вбивати час, потрібний для установки операційної системи, можна в інтернеті, відвідуючи свої улюблені веб-сторінки і форуми, а не читаючи рекламні гасла про те, якою надійною і сучасною є встановлювана система (це справедливо для дистрибутивів, встановлення яких відбувається з live-CD сесії, таких як Ubuntu).
Міф №2: В linux усе робиться з командного рядка
Для того, щоб спростувати цей міф, достатньо трохи пояснити про модульність linux і про віконні менеджери, які є альтернативою, а не невід'ємною частиною системи, як у windows.
Насправді операційною системою linux назвати можна вже її ядро. Саме ядро відповідає за підтримку апаратного забезпечення, воно є основою і базою для запуску і роботи усіх програм. Ядра може бути достатньо для повноцінної роботи linux. Але, щоб подружити ядро з пересічним користувачем, часто потрібні усякі віконця, діалоги, менюшки... Надбудова над ядром, яка має усі ці атрибути і називається віконним менеджером. Розвинутість на сьогоднішній день віконних менеджерів для linux і спростовує міф про те, що цій операційній системі усе робиться з командного рядка. До того ж тут користувач одержує широкий вибір того, як буде виглядати операційна система і як вона буде з ним взаємодіяти.
Міф №3: Для сучасних дістрибутивів ручне редагування конфігураційних файлів є у давно забутому минулому
З усією відповідальністю можу заявити, що на сьогодні це міф. Людині, яка боїться відкрити конфігураційний файл у текстовому редакторі, або у якої немає друзів, які б це могли б зробити за неї, подружитись з Лінуксом буде досить складно. Звичайно, це не значить що постійна робота з linux носить саме такий характер, але рано чи пізно, для вирішення проблеми прийдеться правити конфіг. Питання в іншому: насправді правка конфігів не є чимось страшним. Такі файли, зазвичай, пишуться саме для того, щоб правити їх було зручно і зрозуміло. До того ж у переважному числі випадків правка буде відбуватись по інструкції, прочитаної десь на сайті або форумі і мати вона буде вигляд: уведіть в командному рядку те-то, знайдіть в файлі, що відкриється, таке-то слово, вставте після нього такі-то рядки, збережіть файл.
До того ж дуже часто лінуксоїд вирішує проблему правкою конфіга тоді, коли користувач windows переставляє систему. Тож лінуксоїд-початківець обов'язково має навчитись правити конфіги, а головне — самостійно знаходити для цього інструкції в інтернеті, або, краще, в документації.
Міф №4: linux — безкоштовний, або linux — такий самий платний, як і windows
По суті, можна було б сказати, що linux — безкоштовний, бо його розробникам платити за його використання не треба. Але, прийнято вважати, що хтось усе одно платить. Або це спонсори, або ті ж розробники, які добровільно витратили власний час. Якщо у Вас є безлімітний доступ до інтернету, то Ви можете без усяких обмежень завантажити самі різноманітні дістрибутиви абсолютно безкоштовно. Але, за наявністю бажання, Лінукс можна і купити. Купуються такзвані коробочні версії (тобто з дисками іде коробка, у яку крім самих дисків кладеться якась документація і/або книжка, або не кладеться), або диски зі зрізами (зріз — це певна комплектація дистрибутиву додатковими програмами, драйверами і т.п.). Коробочні версії здебільшого купують організації, для яких важливою є ліцензійна чистота і технічна підтримка. Сам одного разу замовляв собі зріз, бо безлімітного каналу інтернет я тоді не мав.
Отака дивна для когось ситуація: можна платити, а можна і не платити. Якщо платити, то не за саме програмне забезпечення, а за підтримку, за коробку, за доставку поштою, тощо.
Міф №5: Користувачі linux зтикаються з такою ж небезпекою зараження комп'ютера вірусами, як і користувачі windows
Цей міф виник у якості спростування іміджу Лінуксу, як операційної системи, де немає вірусів. У чому складність написання вірусів під Лінукс і які усе ж існують варіанти — окрема цікава тема. Скажу лише, що віруси в Лінукс залишаються теорією, а на практиці ніхто про них не чув. Є навіть такий анекдот у тему: "Вірусів під Лінукс усього 5, але 3 не працюють, а з двома треба пів-дня повозитись, щоб їх хоч якось запустити".
Міф №6: Лінукс — гарна система, але софта під неї майже немає
Тут потрібна більш конкретна розмова. Під будь-яку задачу у linux можна підібрати відповідний софт... або не можна. Але для невибагливого користувача вибір дуже широкий.
Для прикладу вибору софта візьмемо тему 3D моделювання. Макса під Лінукс немає, зате є Blender. Не задовільняє? Є Maya. Дорого? Так і Макс же не безплатний.
Міф №7: У linux великі проблеми з драйверами або ж у linux взагалі ніяких проблем з драйверами
Усе залежить від конкретного девайсу, але великих проблем точно давно вже немає. Коли я менше року тому купив камеру Nikon D40, то скинути фотки на вінчестер не міг. Але після виходу Intrepid Ibex минулої осіні, проблема була вирішена. Періодично то з одним, то з іншим девайсом проблеми виникають. Більшість можна вирішити ручною правкою конфігів. Можна також попередити виникнення проблем, перевіривши грунт стосовно майбутньої покупки завчасно в інтернеті.
Це неповний і суб'єктивний список міфів про Лінукс, викладений у довільній формі. У автора не було мети зробити повний і неупереджений перелік. Але буду радий, якщо для когось цей допис стане заохоченням нарешті спробувати linux, а для когось — застереженням не сподіватись побачити те, чого там не має.
середу, 31 грудня 2008 р.
Картинки з 2008
Тож, далі будуть образи, що спливають в моїй уяві, коли зосереджуюсь на цифрах 2008.
Музика
Як і минулого року, надихає, захоплює і по-справжньому торкає лише українське. Цього року аж три великих подарунки: Фліт (до цього року ми з ним просто розминались, тож альбоми "Світ такий", "Zаникай", сінґл "Лаю себе" - мої цьогорічні відкриття), Мотор'ролла зі своїми Кольоровими Снами і Бумбокс, що нарешті випустив свій Третій.
Куплене за гроші
Фільм року
"Темний лицар" і . (читати як "Темний Лицар і крапка)
Переглядав два рази. Перший раз - як кіно про Бетмена, другий - як де-що особливе.
Google року
Несподівано, цю номінацію отримує компанія Google, передусім за сервіси GoogleReader, GoogleBookmarks та GoogleTranslate.
Блоґ року
Знову ж таки, несподіванка. Перше місце у даній номінації посів нікому невідомий блоґ, під назвою "Дописи Mosesа". А якщо сер'йозно, здається цей блоґ я вже не видалю. Хоча...
У наступному році буду прагнути реалізувати хоча б один комерційний інтернет-проект. А тут буде куточок, де Moses зможе відпочити.
Інші блоґи року
Журнал україноцентричної людини - єдиний, здається, блоґ, у якості читача якого я зустрічаю вже не перший Новий Рік.
Ubuntu - блог - завжди цікаво і корисно про мій улюблений дистрибутив.
Блоґ Міхі - хлопець має гарний стиль.
Песня на луораветланском языке - щоденник, авторка якого з кожним місяцем почина писати цікавіше.
Ну от, Moses хоче спатки. Усіх з Новим Роком!
суботу, 29 листопада 2008 р.
Взагалі-то, про яблука
Осінь, штатив, пожовкле, а скоріше почорніле, яблуневе листя, краплі води, які лишив останній дощ, чи то ранкова роса, чи просто волога, якою насичене повітря. Похмуре небо скупе на світло. Трохи перетримуєм затвор у відкритому стані, щоб яблуко не було таким темним і сумним. Нам це майже вдається. Яблуко не темне. Але усе ж сумне. Тож і назвемо перше фото: "Сумне яблуко".
У кімнаті зараз темно і холодно. Треба встати, закрити штори і увімкнути світло. Але не хочеться ні на мить лишати нагрітого стільця і відходити далеко від чашки з гарячим чаєм. Найяскравіший об'єкт у полі мого зору зараз - екран монітору. Також я чітко бачу чашку, яка стоїть на столі і частково освітлюється екраном, майже так само чітко бачу книжки й коробку з дисками, які вже знаходяться у тіні. Чудово бачу сумний зимово-осінній пейзаж у вікні. А от фотокамери бачать трохи інакше. Якщо у кадр потрапляють яскраві, добре освітлені об'єкти і камера експонується по ним, то темні об'єкти, які теж знаходяться у кадрі, вийдуть майже чорними, практично без деталей. Якщо ж фотокамеру проекспонувати по темним об'єктам, тоді, цього разу, світлі об'єкти втратять деталі, стануть однородно-білими - засвітяться. Так на моєму сумному яблучці листок у верхньому правому куті, гілочка, нижня частина яблука є темними, не насиченими деталями, хоча це й не класичний випадок для застосування технології HDR. Так чи інакше, наше друге яблуко - "яблуко з високим динамічним діапазоном".
ЛОМО. Трижды ордена Ленина Ленинградское оптико-механическое объединение имени В.И. Ленина. Або love and motion (любов і рух) - розшифровка, придумана кмітливими австрійцями, прихильниками ломографії.
З технічної точки зору ефект ЛОМО (віньєтування й промахи авто-експонометра) - безсумнівно є недоліком фотокамери і фотографії. Але недолік став елементом мистецтва і подібного ефекту досягають обробкою фото у графічних редакторах. Тож, яблуко номер три - "ЛОМО-яблуко".
неділю, 23 листопада 2008 р.
Google-way
Якось перекладав невеличкий ресурс на українську і тоді з'ясувалося, що моя скринька на ukr.net для сер'йозної переписки з іноземцями не підходить. Листи з де-яких адрес ішли у спам, при чому я про це ніяк не міг дізнатись. Тоді і завів скриньку на gmail.com.
Незрозумілу і не звичну на початку організацію листів у "бесіди" тепер полюбив. Додаткового комфорту додають мітки, до яких уже сильно звик.
Перевагу ґуґлу, як пошуковику, я почав віддавати давно.
Після заведення акаунту на ґмейл, якось автоматично почав використовувати його у якості jabber-акаунту для спілкування у конференції українського товариства лінуксоїдів, також для користування інтерактивними перекладачами (спілкування з друзями усе якось на асі лишилося... консерватори). Далі пошуки он-лайнового rss-рідера звели мене з іще одним ґуґловським сервісом Google Reader.
Фотографії викладаються у Picasaweb.
Останнє моє відкриття - Google Bookmarks, он-лайновий сервіс закладок. Дозволяє організовувати закладки теґами у категорії. Для мене цей сервіс є дуже важливим, тому що половина мого життя проходить на роботі, а половина - вдома, тож часто доводилось шкодувати про те, що потрібна закладка на роботі або, навпаки, вдома.
Мабуть, найбільша зручність у користуванні ґуґловськими сервісами - те, що доступ до усього забезпечується одним акаунтом. Тобто не треба пам'ятати багато логінів й паролей, не треба на кожному сервісі авторизовуватись.
суботу, 22 листопада 2008 р.
Firebug - модуль Firefox для веб-розробників
Нащастя існує плагін для Firefox, який значно покращує читабельність джерельного коду сторінки. Ім'я йому - Firebug. Встановити його можна з цієї сторінки. Після перезапуску браузера, у нижньому його куті з'явиться зображення жучка, клацнувши на яке відкриємо у нижній секції браузера вікно Firebug. 
У лівій його частині, власне, html-код сторінки. Як бачимо, є підсвітка і підтримуються згортки. У правій частині вікна Firebug бачимо css-код того блоку, який вибрано у лівій частині. До того ж, перебираючи різні секції коду у лівій частині вікна Firebug, можна побачити як підсвічуються відповідні блоки готової сторінки вгорі.
неділю, 16 листопада 2008 р.
Про php простою англійською мовою
Мабуть найважчим етапом навчання є момент, коли накопичені знання мають перерости у нове вміння. Поясню. Можна прочитати книгу по водінню авто, але коли вперше сідаєш за кермо, то розумієш, що вміти водити і знати про те, як це робиться, речі абсолютно різні. Повертаємо ключ стартеру... ага, вже мабуть треба відпускати. Добре, що ж тепер? А, трохи газу... чи ні, спочатку дзеркала... Ну добре, зчеплення і перша. Повільно пустити зчеплення. Боже, навіщо зчепленню стільки вільного ходу?.. О, їду! А, треба ж вперед дивитись. Може вже час перемикатись на другу? О, Боже, перехрестя!.. Гальма чи зчеплення?.. чи одразу? А шо з цих педалей гальма?..
У справі навчання програмуванню усе так само. Наче вивчив усі конструкції мови. Знаєш як діють цикли і умовні оператори, чудово розумієш що таке функції. Навіть розумієш як працюють класи з їх властивостями і методами і чим об'єкт відрізняється від класу. Але далі справи не йдуть. З чого почати? Як усе зліпити до купи, щоб вийшло щось, нехай й мале, але таке щоб працювало?
Якось вирішив я, що мені просто необхідно вивчити мову програмування для web - php. Якійсь час знадобився для того, щоб зрозуміти, що починати вивчати php не знаючи мови розмітки веб-сторінок html абсолютно безперспективно. Тоді пішов якійсь час на вивчення html і css. Знову теорія php, багато теорії... Що ж далі? Отак я вагався, коли згадав чарівне слово "туторіал". Власне, у чому чарівність. Туторіал - це не урок, це щось середнє між how-to і know how. Туторіал відрізняється від урока тим, що не розказує як що робити, а крок за кроком показує це на прикладі. І от, найкраще що пощастило мені знайти - це даний курс вивчення PHP For the Absolute Beginner на сайті devzone.zend.com. Усе ангійською мовою: тим, хто бажає поглибити її знання - два в одному, тим, хто вже знає - буде однаково, тим, хто доунт шпрехен - прийдеться спочатку вивчити мову (: Але помучатись з текстами, вражою мовою писаними, варто. Бо тут ти ще гадки не маєш, як воно усе робиться, тут ти раптом розумієш що усе розумієш, тут з'являється ідея, як доопрацювати приклад, розширивши його функціонал, а ось воно у тебе і вийшло! ...через кілька вечорів марних зусиль і нерозуміння, чого усе так тупо, звісно.
Захотілось навіть перекласти, бо цей курс вартий того, щоб бути перекладеним на багато мов, але насамперед на українську, звісно. Тож колись як буде вільний час, задля збільшення відвідуваності свого блогу суспільної користі, чому б ні?
четвер, 13 листопада 2008 р.
Нарешті минула хвилина слабкості Cairo-dock
Як я вже тут писав, після оновлення Ubuntu до Intrepid Ibex, від мого улюбленого Cairo-dock лишились самі ланчери. Не стало геть усіх аплетів, до яких я встиг звикнути і прикіпіти душею. Тож, так чи інакше, сьогодні дочекалися оновлення. Проте, без проблем у мене не обійшлося і тут. При оновленні вперто виникала отака помилка:
E: /var/cache/apt/archives/cairo-dock_1.6.3.1_all.deb: trying to overwrite `/usr/share/cairo-dock/icon-mouse.png', which is also in package cairo-dock-dataЗгадавши про те, що після звістки про відсутність аплетів я ставив у синаптику різні пакети, що дав пошук по "cairo-dock" і співставивши з цим фактом даний месадж про помилку, я вирішив видалити той самий cairo-dock-data, який не може поділити файли з оновленням. Так просто видалятись цей пакет не захотів, тому прийшлося видалити й cairo-dock разом із ним. Зате повторне встановлення cairo-dock принесло успіх. Пакет встановився вже оновленим з оновленим пакетом плагінів.
неділю, 9 листопада 2008 р.
Рогаті vs пірнаті, або переваги й недоліки Interpid Ibex у порівнянні з Hardy Heron
Більше тижня минуло з моменту релізу Ubuntu Interpid Ibex, а також з моменту її оновлення на моєму комп'ютері. Тож, вже був час визначитись із тим, чи сподобалось оновлення, які з нових фіч виявились найкращими, а також які були помічені проблеми.
Почну з критики. Після оновлення системи злетіли усі аплети з панелі cairo-dock, лишились лише кнопки запуску програм. При чому аплети злетіли глобально - у вікні настройки дока немає жодного аплета. Прийнятного рішення проблеми нагуглити не вдалося. Чекаю поки ком'юніті пофіксить несправність і у репозиторіях cairo-dock з'явиться стовідсотково-робоча версія.
Кудись дівся мій улюблений ефект compiz-fusion - спалення вікна.
Додана функціональність gnome-panel - автоприховання, або режим доку, рухається дуже повільно, а після перевантаження сеансу панель з положення внизу екрану переходить чомусь у верхнє положення.
По критиці у мене усе. Власне завдає клопоту лише перший недолік, який стосується cairo-dock.
Що сподобалось. Нарешті фотографії з sd-карти моєї цифрової фотокамери почали копіюватись на жорсткий диск! Власне цього було б достатньо для того, щоб дистрибутив мені сподобався. На скільки я розумію, цим покращенням я завдячую оновленому ядру.
Дуже сподобалось оновлення nautilus. Вітаю появу вкладок, а також кнопок швидкого відмонтування зовнішніх пристроїв.
Дуже якісно перероблено інтерфейс нового vlc. Тепер вмикати/вимикати повноектанний режим можна подвійним кліком. У повноекранному режимі при русі мишею з'являється панель керування, як у більшості відео-плеєрів. При чому дуже вдало підібрано час, на який панель з'являється, завдяки чому вона мінімально відволікає увагу від фільму, що програється, на себе. Настройки тепер організовані у групи, розділені вкладками. Хто раніше намагався розібратись з усіма можливими настройками vlc, належно оцінить дане покращення.
Перероблений діалог вимкнення комп'ютеру особисто мені сподобався. Можливо тому, що я прибічник усіляких оновлень і переробок інтерфейсу (:
У сукупності можу сказати, що я не розчарований.
Тож, нехай живе Linux і його людиноцентричний дистрибутив Ubuntu!
суботу, 1 листопада 2008 р.
Міняю чаплю на козерога
Власне, почати оновлення дуже просто. Потрібно запустити команду:
update-manager -d
Це можна зробити, викликавши вікно запуску сполученням клавіш Alt+F2.
У вікні менеджера оновлень ми побачимо, що доступним є новий реліз дистрибутиву.
Натиснувши Upgrade, ми запускаємо процес оновлення. Тепер від нової системи нас відділяє дюжина нескладних питань і пара годин часу, необхідного для завантаження дистрибутиву, його встановлення і видалення непотрібних пакетів.
