Пʼятниця, 17 квітня 2009 р.
Ми справжні тигри — ми круто граємо в комп'ютерні ігри
Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
"Комп'ютерні тигри", Тартак
Мої стосунки з комп'ютерними іграми завжди були складними через те, що я ніколи не міг їм рішуче відмовити. І хоча геймером назвати мене точно не можна, та коли вже підсяду на якусь іграшку, то вечори пропали. Завжди знайдеться достатньо причин, щоб надати перевагу грі, замість того, щоб зайнятися іншими більш корисними справами. Після того, як на моєму комп'ютері прописався на постійній основі Linux, а це майже 2 роки, описаний синдром перебував у латентному стані. Сам я завжди стверджував, що Linux не для геймерів. Але, близько тижня тому, багато що для мене змінилося.Втім, що усе ж таки сталося. dimaka на форумі українського співтовариства користувачів Linux створив тему "Teeworlds, давайте устроим мясо :)", де запропонував охочім разом побігати в сітьовій грі Teeworlds. І хоч у призначений час приєднатись у мене не вийшло, бажання підтримати ініціативу було сильним і гру я встановив. Так усе і почалося.
Далі спробую розібратись із головним питанням: що ж такого привабливого у, здавалося б, простенькій грі з мультяшною графікою, яка належить до жанру двохвимірного шутеру?
Мені доводилося грати в ігри з дуже навороченою графікою і при цьому не отримувати належної порції позитивних емоцій. Тож, графіка - далеко не все. Основне в грі - ігрова цінність, поняття доволі відносне і невизначене, але реальне. Не надто напружуючись, українці вслід за росіянами, які теж на захотіли напружуватись, називають це словом "геймплей". Так от, геймплей у грі Teeworlds дуже цікавий і вдалий. Самі розробники сформулювали своє бачення того, якою повинна бути гра у так званому Плані створення гри Teeworlds. Ось його пункти:
- Teeworlds має бути веселим (fun)!
- Teeworlds не повинен містити нічого зайвого, крім необхідного мінімуму, за виключенням усього, що стосується пункту 1.
- У Teeworlds все має бути визначеним і передбачуваним. Ніякого фактору випадковості, ніяких виключень.
- Teeworlds має прагнути до порядку, а не до хаосу.
- Teeworlds має бути надзвичайно інформативним щодо того, що відбувається у даний момент в грі.
І хоча до релізу ще далеко (на даний момент гра перебуває на стадії розробки, пройшовши приблизно половину шляху до першого ролізу), але можу констатувати, що по усіх пунктах розробники добились свого.
Гра полягає у тому, що керуючи своїм ігровим персонажем tee (ті), Ви маєте перемогти своїх ворогів. Зовнішній вигляд Вашого tee може бути змінений вибором одного зі скінів. У вашому арсеналі 5 видів зброї (зі спеціальною зброєю — катаною — шість) і гак, за допомогою якого можна долати перешкоди, зачіпити й притягнути ворога чи просто пересуватись, "літаючи" над поверхнею. Здоров'я tee відображається десятьма серцями. Потрапляння снаряду від кожного виду зброї забирає певну кількість здоров'я. Коли зникне останнє серце, tee вмирає (щоб потім знову з'явитись, ясне діло). Також є 10 одиниць броні. При наявності броні, влучення снарядом (ударом молота) забирає спочатку певну кількість її одиниць, а вже потім — здоров'я. Запас патронів, здоров'я і одиниць броні можна поповнювати знахідками в ігровій кімнаті.
Є де-кілька варіантів гри. Від варіанту залежать правила (мета гри) і система нарахування очок. Офіційно, на даний момент, підтримуються три варіанти:
- DM (Death Match) — потрібно знищити якнайбільше ворогів; кожен грає за себе.
- TDM (Team Death Match) — протистояння двох команд (червоної і синьої), мета якого — знищити усіх tee протилежної команди.
- CTF (Capture The Flag) — знову протистояння команд, але головна мета — принести прапор супротивника у свій штаб, захистивши при цьому власний прапор.
Існують ще клани - групи гравців, які збираються пограти разом. Клан має власну емблему, форум, іноді домашню сторінку... немає тільки офіційної підтримки їх у грі. Але вона планується у подальших версіях.
Описувати гру далі — сенсу немає. Потрібно просто спробувати. Завантажити її для Linux, Windows і Mac OS X можна з офсайту http://teeworlds.com. Енциклопедична інформація про гру на http://teewiki.info. Також є форум комьюніті — теж на офсайті.
Понеділок, 2 березня 2009 р.
Міфи про Linux
Мітки:
Linux
Міфів про linux дуже багато. На те є де-кілька причин:
1. Linux розвивається дуже швидко і вчорашня сувора правда сьогодні перетворюється на міф.
2. Люди, чомусь, завжди прагнуть прикрасити свій вибір, і часто це відбувається за рахунок приниження альтернативи. У даному випадку народженню міфів сприяють як прихильники інших операційних систем, так і люди, що зупинили свій вибір на linux.
3. Значна різниця між принципами, на яких побудована операційна система linux і найбільш поширена на сьогодні — windows.
4. Значна різниця між принципами, по яким здійснюється фінансування і розповсюдження linux і windows.
Міф №1: Встановити linux дуже важко і для цього потрібні спеціальні знання
Зараз щоб встановити, наприклад, дістрибутив Ubuntu, достатньо завантажитись з установочного диску і, побачивши що система працює з апаратним забезпеченням Вашого комп'ютера нормально, запустити встановлювач, клацнувши по ярлику на робочому столі. Далі потрібно лише відповісти на де-кілька справді простих питань. Єдині труднощі можуть виникнути у зв'язку з розбивкою диску на розділи, але і тут розробники усе зробили настільки просто, наскільки взагалі можна спростити цей процес. До того ж завжди можна лишити усе по змовчанню. Але радив би перед першою установкою почитати рекомендації по розбивці диску. До того ж, якщо Ви забажаєте лишити windows, а linux встановити другою системою, то його встановлювач обережно і непомітно зробить усю роботу, і при завантаженні комп'ютера з'являтиметься діалог, у якому пропонуватиметься вибір системи. Спробуйте зробити навпаки і при встановленому linux поставити другою системою windows з можливістю завантажувати і першу. Отут Вам точно знадобляться спеціальні знання.
І найприємніше, вбивати час, потрібний для установки операційної системи, можна в інтернеті, відвідуючи свої улюблені веб-сторінки і форуми, а не читаючи рекламні гасла про те, якою надійною і сучасною є встановлювана система (це справедливо для дистрибутивів, встановлення яких відбувається з live-CD сесії, таких як Ubuntu).
Міф №2: В linux усе робиться з командного рядка
Для того, щоб спростувати цей міф, достатньо трохи пояснити про модульність linux і про віконні менеджери, які є альтернативою, а не невід'ємною частиною системи, як у windows.
Насправді операційною системою linux назвати можна вже її ядро. Саме ядро відповідає за підтримку апаратного забезпечення, воно є основою і базою для запуску і роботи усіх програм. Ядра може бути достатньо для повноцінної роботи linux. Але, щоб подружити ядро з пересічним користувачем, часто потрібні усякі віконця, діалоги, менюшки... Надбудова над ядром, яка має усі ці атрибути і називається віконним менеджером. Розвинутість на сьогоднішній день віконних менеджерів для linux і спростовує міф про те, що цій операційній системі усе робиться з командного рядка. До того ж тут користувач одержує широкий вибір того, як буде виглядати операційна система і як вона буде з ним взаємодіяти.
Міф №3: Для сучасних дістрибутивів ручне редагування конфігураційних файлів є у давно забутому минулому
З усією відповідальністю можу заявити, що на сьогодні це міф. Людині, яка боїться відкрити конфігураційний файл у текстовому редакторі, або у якої немає друзів, які б це могли б зробити за неї, подружитись з Лінуксом буде досить складно. Звичайно, це не значить що постійна робота з linux носить саме такий характер, але рано чи пізно, для вирішення проблеми прийдеться правити конфіг. Питання в іншому: насправді правка конфігів не є чимось страшним. Такі файли, зазвичай, пишуться саме для того, щоб правити їх було зручно і зрозуміло. До того ж у переважному числі випадків правка буде відбуватись по інструкції, прочитаної десь на сайті або форумі і мати вона буде вигляд: уведіть в командному рядку те-то, знайдіть в файлі, що відкриється, таке-то слово, вставте після нього такі-то рядки, збережіть файл.
До того ж дуже часто лінуксоїд вирішує проблему правкою конфіга тоді, коли користувач windows переставляє систему. Тож лінуксоїд-початківець обов'язково має навчитись правити конфіги, а головне — самостійно знаходити для цього інструкції в інтернеті, або, краще, в документації.
Міф №4: linux — безкоштовний, або linux — такий самий платний, як і windows
По суті, можна було б сказати, що linux — безкоштовний, бо його розробникам платити за його використання не треба. Але, прийнято вважати, що хтось усе одно платить. Або це спонсори, або ті ж розробники, які добровільно витратили власний час. Якщо у Вас є безлімітний доступ до інтернету, то Ви можете без усяких обмежень завантажити самі різноманітні дістрибутиви абсолютно безкоштовно. Але, за наявністю бажання, Лінукс можна і купити. Купуються такзвані коробочні версії (тобто з дисками іде коробка, у яку крім самих дисків кладеться якась документація і/або книжка, або не кладеться), або диски зі зрізами (зріз — це певна комплектація дистрибутиву додатковими програмами, драйверами і т.п.). Коробочні версії здебільшого купують організації, для яких важливою є ліцензійна чистота і технічна підтримка. Сам одного разу замовляв собі зріз, бо безлімітного каналу інтернет я тоді не мав.
Отака дивна для когось ситуація: можна платити, а можна і не платити. Якщо платити, то не за саме програмне забезпечення, а за підтримку, за коробку, за доставку поштою, тощо.
Міф №5: Користувачі linux зтикаються з такою ж небезпекою зараження комп'ютера вірусами, як і користувачі windows
Цей міф виник у якості спростування іміджу Лінуксу, як операційної системи, де немає вірусів. У чому складність написання вірусів під Лінукс і які усе ж існують варіанти — окрема цікава тема. Скажу лише, що віруси в Лінукс залишаються теорією, а на практиці ніхто про них не чув. Є навіть такий анекдот у тему: "Вірусів під Лінукс усього 5, але 3 не працюють, а з двома треба пів-дня повозитись, щоб їх хоч якось запустити".
Міф №6: Лінукс — гарна система, але софта під неї майже немає
Тут потрібна більш конкретна розмова. Під будь-яку задачу у linux можна підібрати відповідний софт... або не можна. Але для невибагливого користувача вибір дуже широкий.
Для прикладу вибору софта візьмемо тему 3D моделювання. Макса під Лінукс немає, зате є Blender. Не задовільняє? Є Maya. Дорого? Так і Макс же не безплатний.
Міф №7: У linux великі проблеми з драйверами або ж у linux взагалі ніяких проблем з драйверами
Усе залежить від конкретного девайсу, але великих проблем точно давно вже немає. Коли я менше року тому купив камеру Nikon D40, то скинути фотки на вінчестер не міг. Але після виходу Intrepid Ibex минулої осіні, проблема була вирішена. Періодично то з одним, то з іншим девайсом проблеми виникають. Більшість можна вирішити ручною правкою конфігів. Можна також попередити виникнення проблем, перевіривши грунт стосовно майбутньої покупки завчасно в інтернеті.
Це неповний і суб'єктивний список міфів про Лінукс, викладений у довільній формі. У автора не було мети зробити повний і неупереджений перелік. Але буду радий, якщо для когось цей допис стане заохоченням нарешті спробувати linux, а для когось — застереженням не сподіватись побачити те, чого там не має.
1. Linux розвивається дуже швидко і вчорашня сувора правда сьогодні перетворюється на міф.
2. Люди, чомусь, завжди прагнуть прикрасити свій вибір, і часто це відбувається за рахунок приниження альтернативи. У даному випадку народженню міфів сприяють як прихильники інших операційних систем, так і люди, що зупинили свій вибір на linux.
3. Значна різниця між принципами, на яких побудована операційна система linux і найбільш поширена на сьогодні — windows.
4. Значна різниця між принципами, по яким здійснюється фінансування і розповсюдження linux і windows.
Міф №1: Встановити linux дуже важко і для цього потрібні спеціальні знання
Зараз щоб встановити, наприклад, дістрибутив Ubuntu, достатньо завантажитись з установочного диску і, побачивши що система працює з апаратним забезпеченням Вашого комп'ютера нормально, запустити встановлювач, клацнувши по ярлику на робочому столі. Далі потрібно лише відповісти на де-кілька справді простих питань. Єдині труднощі можуть виникнути у зв'язку з розбивкою диску на розділи, але і тут розробники усе зробили настільки просто, наскільки взагалі можна спростити цей процес. До того ж завжди можна лишити усе по змовчанню. Але радив би перед першою установкою почитати рекомендації по розбивці диску. До того ж, якщо Ви забажаєте лишити windows, а linux встановити другою системою, то його встановлювач обережно і непомітно зробить усю роботу, і при завантаженні комп'ютера з'являтиметься діалог, у якому пропонуватиметься вибір системи. Спробуйте зробити навпаки і при встановленому linux поставити другою системою windows з можливістю завантажувати і першу. Отут Вам точно знадобляться спеціальні знання.
І найприємніше, вбивати час, потрібний для установки операційної системи, можна в інтернеті, відвідуючи свої улюблені веб-сторінки і форуми, а не читаючи рекламні гасла про те, якою надійною і сучасною є встановлювана система (це справедливо для дистрибутивів, встановлення яких відбувається з live-CD сесії, таких як Ubuntu).
Міф №2: В linux усе робиться з командного рядка
Для того, щоб спростувати цей міф, достатньо трохи пояснити про модульність linux і про віконні менеджери, які є альтернативою, а не невід'ємною частиною системи, як у windows.
Насправді операційною системою linux назвати можна вже її ядро. Саме ядро відповідає за підтримку апаратного забезпечення, воно є основою і базою для запуску і роботи усіх програм. Ядра може бути достатньо для повноцінної роботи linux. Але, щоб подружити ядро з пересічним користувачем, часто потрібні усякі віконця, діалоги, менюшки... Надбудова над ядром, яка має усі ці атрибути і називається віконним менеджером. Розвинутість на сьогоднішній день віконних менеджерів для linux і спростовує міф про те, що цій операційній системі усе робиться з командного рядка. До того ж тут користувач одержує широкий вибір того, як буде виглядати операційна система і як вона буде з ним взаємодіяти.
Міф №3: Для сучасних дістрибутивів ручне редагування конфігураційних файлів є у давно забутому минулому
З усією відповідальністю можу заявити, що на сьогодні це міф. Людині, яка боїться відкрити конфігураційний файл у текстовому редакторі, або у якої немає друзів, які б це могли б зробити за неї, подружитись з Лінуксом буде досить складно. Звичайно, це не значить що постійна робота з linux носить саме такий характер, але рано чи пізно, для вирішення проблеми прийдеться правити конфіг. Питання в іншому: насправді правка конфігів не є чимось страшним. Такі файли, зазвичай, пишуться саме для того, щоб правити їх було зручно і зрозуміло. До того ж у переважному числі випадків правка буде відбуватись по інструкції, прочитаної десь на сайті або форумі і мати вона буде вигляд: уведіть в командному рядку те-то, знайдіть в файлі, що відкриється, таке-то слово, вставте після нього такі-то рядки, збережіть файл.
До того ж дуже часто лінуксоїд вирішує проблему правкою конфіга тоді, коли користувач windows переставляє систему. Тож лінуксоїд-початківець обов'язково має навчитись правити конфіги, а головне — самостійно знаходити для цього інструкції в інтернеті, або, краще, в документації.
Міф №4: linux — безкоштовний, або linux — такий самий платний, як і windows
По суті, можна було б сказати, що linux — безкоштовний, бо його розробникам платити за його використання не треба. Але, прийнято вважати, що хтось усе одно платить. Або це спонсори, або ті ж розробники, які добровільно витратили власний час. Якщо у Вас є безлімітний доступ до інтернету, то Ви можете без усяких обмежень завантажити самі різноманітні дістрибутиви абсолютно безкоштовно. Але, за наявністю бажання, Лінукс можна і купити. Купуються такзвані коробочні версії (тобто з дисками іде коробка, у яку крім самих дисків кладеться якась документація і/або книжка, або не кладеться), або диски зі зрізами (зріз — це певна комплектація дистрибутиву додатковими програмами, драйверами і т.п.). Коробочні версії здебільшого купують організації, для яких важливою є ліцензійна чистота і технічна підтримка. Сам одного разу замовляв собі зріз, бо безлімітного каналу інтернет я тоді не мав.
Отака дивна для когось ситуація: можна платити, а можна і не платити. Якщо платити, то не за саме програмне забезпечення, а за підтримку, за коробку, за доставку поштою, тощо.
Міф №5: Користувачі linux зтикаються з такою ж небезпекою зараження комп'ютера вірусами, як і користувачі windows
Цей міф виник у якості спростування іміджу Лінуксу, як операційної системи, де немає вірусів. У чому складність написання вірусів під Лінукс і які усе ж існують варіанти — окрема цікава тема. Скажу лише, що віруси в Лінукс залишаються теорією, а на практиці ніхто про них не чув. Є навіть такий анекдот у тему: "Вірусів під Лінукс усього 5, але 3 не працюють, а з двома треба пів-дня повозитись, щоб їх хоч якось запустити".
Міф №6: Лінукс — гарна система, але софта під неї майже немає
Тут потрібна більш конкретна розмова. Під будь-яку задачу у linux можна підібрати відповідний софт... або не можна. Але для невибагливого користувача вибір дуже широкий.
Для прикладу вибору софта візьмемо тему 3D моделювання. Макса під Лінукс немає, зате є Blender. Не задовільняє? Є Maya. Дорого? Так і Макс же не безплатний.
Міф №7: У linux великі проблеми з драйверами або ж у linux взагалі ніяких проблем з драйверами
Усе залежить від конкретного девайсу, але великих проблем точно давно вже немає. Коли я менше року тому купив камеру Nikon D40, то скинути фотки на вінчестер не міг. Але після виходу Intrepid Ibex минулої осіні, проблема була вирішена. Періодично то з одним, то з іншим девайсом проблеми виникають. Більшість можна вирішити ручною правкою конфігів. Можна також попередити виникнення проблем, перевіривши грунт стосовно майбутньої покупки завчасно в інтернеті.
Це неповний і суб'єктивний список міфів про Лінукс, викладений у довільній формі. У автора не було мети зробити повний і неупереджений перелік. Але буду радий, якщо для когось цей допис стане заохоченням нарешті спробувати linux, а для когось — застереженням не сподіватись побачити те, чого там не має.
Вівторок, 24 лютого 2009 р.
Сліди відвідувача блоґу
Мітки:
google,
web-розробка,
Блог
Що хоче знати блоґер про відвідувачів своєї сторінки? Безумовно якнайбільше. Інформація про відвідувача — це зворотній зв'язок, це можливість підкорегувати свій стиль, щоб писати більш актуальні дописи. Не дарма існують, а блогери ними активно користуються, різноманітні опитування, лічильники, рейтинги, тощо. Але перелічені механізми тьмяніють на тлі сервісу, якому, власне, і присвячено даний допис. Далі мова піде про Google Analytics.Почати користуватись зазначеним сервісом доволі просто. Маючи акаунт на google, потрібно перейти посиланням https://www.google.com/analytics і залогінитись. Далі слід створити профіль вебсайту, про який сервіс має збирати інформацію. Зробити це можна перейшовши по посиланню, іменованому Add Website Profile, заповнити форми, які Вам запропонують і, головне, вставити код скрипта на усі сторінки сайту, про які бажаєте збирати інформацію. У випадку з блоґом на blogpost.com, або будь-яким блогом на рушиї wordperss (і не тільки на ньому), цей код потрібно вставляти у текст шаблону. У блоґері для цього достатньо у настройках блоґу перейти до розділу "Макет", а там — на вкладку "Редагувати HTML". У початковому коді шаблона знайти теґ </body>, скопіювати скрипт перед цим теґом і зберегти шаблон. Якщо Ви усе зробили правильно — відповідне повідомлення з'явиться на на сторінці Analytics. Далі слід почекати близько доби. Після цього дані про відвідування Вашого сайту почнуть надходити.
А тепер найцікавіше: які ж це будуть дані? заради чого стільки мороки? Попросивши сервіс показати звіт (View report), на першій же сторінці (вкладка Dashboard) Ви побачите графік відвідуваності, статистику з даними про кількість показів, кількість унікальних відвідувачів, час, протягом якого відвідувачи знаходились на сторінці, діаграму про характер відвідувачів (пошукові машини, прямий трафік, тощо), статистику відвідування окремих сторінок, а також географічну карту з відображенням росташування відвідувачів і кольоровою індикацією їх кількості на окремих територіях. І це лише початок.
На вкладці Visitors Ви зможете дізнатись у яких браузерах найчастіше переглядають Ваш сайт, який тип з'єднання використовують Ваші відвідувачі, співвідношення нових (випадкових) і постійних відвідувачів, які мови є основними для Ваших гостей. І багато-багато іншого.
Одні з найкорисніших, на мій погляд, даних — інформація про те, як люди потрапили на Ваш сайт. Про це можна дізнатися перейшовши на вкладку Traffic Sources. Тут можна побачити не лише адресу сторінки, на якій розташовано лінк, по якому відвідувач потрапив на Ваш сайт, але й, наприклад, ключові слова, по якім Ваш гість знайшов Вас через пошуковий сервіс.
На цьому я зупинюсь, хоча всього не перерахував. А головне — словами мені не вдасться описати красу і зручність даного ресурсу. Тож, не тягніть, пробуйте.
На цьому я зупинюсь, хоча всього не перерахував. А головне — словами мені не вдасться описати красу і зручність даного ресурсу. Тож, не тягніть, пробуйте.
Є тут і парочка недоліків, куди ж без них. Набравши в ґуґлі назву сервісу я швидко дізнався про те, що існують прецеденти, коли сервери аналітіксу лягали і продовжували лежати днями. Користувач при цьому бачив цифру 0 по усіх пунктах статистики за цей період. Навіть існують скептики, які не вірять у те, що такий потужний сервіс може упоратись з мільйонним напливом користувачів. Але, знаючи амбіції компанії google, скажу: подивимось. Також до недоліків відніс би інертність статистики. Нові дані з'являються з де-яким запізненням. Але то є мізерні дрібниці у порівнянні з потужністю засобів, що їх надає сервіс.
Неділя, 15 лютого 2009 р.
Дар креативності
Мітки:
Блог
Креативність — прикольне запозичене слово. Навіть можу згадати ту розмову, у якій для мене вперше відкрилося його значення. Восновному, я проти запозичень в українську мову. У більшості випадків можна обійтися без них. Але слово "креативність" мені чомусь полюбилося. Українське "винахідливість" передбачає, що рішення вже існувало, а людина його просто знайшла. А от "креативність", утворене від англійського "створювати", ставить людину, до якостей якої ця сама креативність належить, у ранг творця — того, хто створює речі, яких раніше просто не існувало.
Раніше я не задумувався, чи властива мені креативність, але коли б спитали — не задумуючись сказав би що так. Але ось яка вийшла історія. Сталося так, що моїм хобі стала веб-розробка. Повільно, але упевнено я здобував нові знання у цій сфері і ось настав час, коли мені захотілося створити власний комерційний веб-ресурс. Комерційний не стільки з точки зору комерційної вигоди від нього, а більше з точки зору професійності його виконання і наповнення. І ось, коли на локалхості вже крутиться настроєна кмс і настав час переходити до конкретних дій, мене зупиняє те, чого я ніяк не чекав: відсутність ідей. Вірніш ідеї звичайно є. Навіть пару десятків певною мірою безґлуздих ідей я зможу видумати (мабуть таку здатність генерувати поверхневі рішення, я колись називав креативністю). Але мені потрібна ідея, яка буде мати потенціал, реалізувавши який я зможу створити Річ.
Як казав розумний слоник із мультика "38 попугаєв": "А коли чогось не знаєш, треба у когось спитати". Тож моїм рішенням є звернутись за порадою до людей, які мають дар креативності.
Також звертаюся і до випадкового читача цього блоґу із проханням викладати у коменти Ваші думки на тему: який ще один веб-ресурс у нетрях неосяжного інтернету був би не зайвим.
Раніше я не задумувався, чи властива мені креативність, але коли б спитали — не задумуючись сказав би що так. Але ось яка вийшла історія. Сталося так, що моїм хобі стала веб-розробка. Повільно, але упевнено я здобував нові знання у цій сфері і ось настав час, коли мені захотілося створити власний комерційний веб-ресурс. Комерційний не стільки з точки зору комерційної вигоди від нього, а більше з точки зору професійності його виконання і наповнення. І ось, коли на локалхості вже крутиться настроєна кмс і настав час переходити до конкретних дій, мене зупиняє те, чого я ніяк не чекав: відсутність ідей. Вірніш ідеї звичайно є. Навіть пару десятків певною мірою безґлуздих ідей я зможу видумати (мабуть таку здатність генерувати поверхневі рішення, я колись називав креативністю). Але мені потрібна ідея, яка буде мати потенціал, реалізувавши який я зможу створити Річ.
Як казав розумний слоник із мультика "38 попугаєв": "А коли чогось не знаєш, треба у когось спитати". Тож моїм рішенням є звернутись за порадою до людей, які мають дар креативності.
Також звертаюся і до випадкового читача цього блоґу із проханням викладати у коменти Ваші думки на тему: який ще один веб-ресурс у нетрях неосяжного інтернету був би не зайвим.
Четвер, 22 січня 2009 р.
Найцінніший ресурс
Мітки:
хфілософія
Хтось скаже, що найціннішим на Землі ресурсом є час. Але поки ми не навчилися його продавати й купувати у буквальному розумінні, то і ціну часу скласти неможливо. Час коштує стільки, скільки коштує мить, бо більшим володіти ми не можемо. Хтось час вбиває, хтось ладен платити за нього гроші, але ніхто з людей не має права й можливості продати або передати час. Навіть скільки часу кому відміряно ніхто не знає. Тож час - це не ресурс. Час - це саме життя. Це кнопка з двома положеннями: вкл. і викл.
Хтось назве найціннішим ресурсом гроші, або їх еквівалент. Дійсно, гроші дають владу. Гроші - це сила, з якою інші мають рахуватись. Гроші - це засіб впливу на світ. Але гроші самі по-собі не є цінністю. Більше того, вони є небезпекою. Гроші не пробачають помилок. При невмілому користуванні вони витікають крізь пальці. Вони викликають заздрість. Вони сварять друзів. Вони здатні викликати хвороби і приваблювати грабіжників та вбивць.
Хтось зі мною не погодиться, але я назву найціннішим ресурсом життєву творчу енергію. У колі художників, поетів й інших митців цю річ називають музою або натхненням. Цей ресурс тісно зав'язаний з "одиницями сенсу" по Артемію Лебедєву. Це те, що робить будь-яке заняття осмисленим і продуктивним; те, що змушує час текти швидко; те, завдяки чому частина нас ще надовго лишиться у цьому світі у вигляді зміненої нами матерії. З цим ресурсом ніколи не лишишся голодним, а при розумному застосуванні - ще й бідним. Без цього ресурсу чудові, можливо, ідеї залишаться лише ідеями... навіть недоідеями. До того ж цей ресурс дійсно є ресурсом. Його можна набути, а можна втратити. І звичайно ж дуже хотілося б мати стабільні потужні джерела даного ресурсу. І ось тут проблема. Мені потрапляла лише уривчаста інформація про методики поповнення даного ресурсу. До того ж інформація ця неструктурована, не перевірена, сира. Тож напрошуються висновки: або люди, що знайшли джерела поповнення життєвої творчої енергії не схотіли ділитися своїм знанням з іншими, або маячня усе це і ніяких муз не існує, або шукав я не там. Але от що мені вдалося назбирати з різних джерел та життєвих ситуацій, де-що важко й довго синтезоване мозком. Ця енергія вивільнюється лише у взаєминах з іншими, як вона вивільнюється при з'єднанні кисню з воднем. Її характер і кількість залежить від характеру взаємин. Ще у дитинстві помітив, що у дні, коли руки ні до чого не лежать, варто матері зірватись на мене, як і життєва енергія з'являється. Та тут щось не зовсім гаразд. Вампіризмом віддає. Але ефективно на 100%. Нехай то буде не мати, а начальник, вчителька, кондуктор у тролейбусі.
Другий мирний енергетичний вид взаємин - взаємонадихаючий. Це просто розмова, коли двоє людей обговорюють одне. Маючи різний підхід, різні можливості розуміння об'єкту, вони їх складають в єдиний колективний розум і кожен з них може побачити, зрозуміти більше, ніж вони могли б це зробити окремо. Але розумінням процес не закінчується. Наче твели, збуджені взаємною близкістю, у кожного в середині відкривається джерело універсальної енергії. Де двоє чи троє збируться в ім'я Бога, серед них Бог.
І енергія ця підпорядковується фізичним законам. Її величина скінченна. Дві одиниці сенсу (або інше стале число) на місяць. Успіх або в роботі, або в іншому занятті. І неминуче затухання.
Хтось назве найціннішим ресурсом гроші, або їх еквівалент. Дійсно, гроші дають владу. Гроші - це сила, з якою інші мають рахуватись. Гроші - це засіб впливу на світ. Але гроші самі по-собі не є цінністю. Більше того, вони є небезпекою. Гроші не пробачають помилок. При невмілому користуванні вони витікають крізь пальці. Вони викликають заздрість. Вони сварять друзів. Вони здатні викликати хвороби і приваблювати грабіжників та вбивць.
Хтось зі мною не погодиться, але я назву найціннішим ресурсом життєву творчу енергію. У колі художників, поетів й інших митців цю річ називають музою або натхненням. Цей ресурс тісно зав'язаний з "одиницями сенсу" по Артемію Лебедєву. Це те, що робить будь-яке заняття осмисленим і продуктивним; те, що змушує час текти швидко; те, завдяки чому частина нас ще надовго лишиться у цьому світі у вигляді зміненої нами матерії. З цим ресурсом ніколи не лишишся голодним, а при розумному застосуванні - ще й бідним. Без цього ресурсу чудові, можливо, ідеї залишаться лише ідеями... навіть недоідеями. До того ж цей ресурс дійсно є ресурсом. Його можна набути, а можна втратити. І звичайно ж дуже хотілося б мати стабільні потужні джерела даного ресурсу. І ось тут проблема. Мені потрапляла лише уривчаста інформація про методики поповнення даного ресурсу. До того ж інформація ця неструктурована, не перевірена, сира. Тож напрошуються висновки: або люди, що знайшли джерела поповнення життєвої творчої енергії не схотіли ділитися своїм знанням з іншими, або маячня усе це і ніяких муз не існує, або шукав я не там. Але от що мені вдалося назбирати з різних джерел та життєвих ситуацій, де-що важко й довго синтезоване мозком. Ця енергія вивільнюється лише у взаєминах з іншими, як вона вивільнюється при з'єднанні кисню з воднем. Її характер і кількість залежить від характеру взаємин. Ще у дитинстві помітив, що у дні, коли руки ні до чого не лежать, варто матері зірватись на мене, як і життєва енергія з'являється. Та тут щось не зовсім гаразд. Вампіризмом віддає. Але ефективно на 100%. Нехай то буде не мати, а начальник, вчителька, кондуктор у тролейбусі.
Другий мирний енергетичний вид взаємин - взаємонадихаючий. Це просто розмова, коли двоє людей обговорюють одне. Маючи різний підхід, різні можливості розуміння об'єкту, вони їх складають в єдиний колективний розум і кожен з них може побачити, зрозуміти більше, ніж вони могли б це зробити окремо. Але розумінням процес не закінчується. Наче твели, збуджені взаємною близкістю, у кожного в середині відкривається джерело універсальної енергії. Де двоє чи троє збируться в ім'я Бога, серед них Бог.
І енергія ця підпорядковується фізичним законам. Її величина скінченна. Дві одиниці сенсу (або інше стале число) на місяць. Успіх або в роботі, або в іншому занятті. І неминуче затухання.
Середа, 31 грудня 2008 р.
Картинки з 2008
Мітки:
Життя Мозеса
Три години до того, як сплине рік 2008. Через три години буде вже не так актуально робити підсумки року, що минає.
Тож, далі будуть образи, що спливають в моїй уяві, коли зосереджуюсь на цифрах 2008.
Музика
Як і минулого року, надихає, захоплює і по-справжньому торкає лише українське. Цього року аж три великих подарунки: Фліт (до цього року ми з ним просто розминались, тож альбоми "Світ такий", "Zаникай", сінґл "Лаю себе" - мої цьогорічні відкриття), Мотор'ролла зі своїми Кольоровими Снами і Бумбокс, що нарешті випустив свій Третій.
Куплене за гроші
Фільм року
"Темний лицар" і . (читати як "Темний Лицар і крапка)
Переглядав два рази. Перший раз - як кіно про Бетмена, другий - як де-що особливе.
Google року
Несподівано, цю номінацію отримує компанія Google, передусім за сервіси GoogleReader, GoogleBookmarks та GoogleTranslate.
Блоґ року
Знову ж таки, несподіванка. Перше місце у даній номінації посів нікому невідомий блоґ, під назвою "Дописи Mosesа". А якщо сер'йозно, здається цей блоґ я вже не видалю. Хоча...
У наступному році буду прагнути реалізувати хоча б один комерційний інтернет-проект. А тут буде куточок, де Moses зможе відпочити.
Інші блоґи року
Журнал україноцентричної людини - єдиний, здається, блоґ, у якості читача якого я зустрічаю вже не перший Новий Рік.
Ubuntu - блог - завжди цікаво і корисно про мій улюблений дистрибутив.
Блоґ Міхі - хлопець має гарний стиль.
Песня на луораветланском языке - щоденник, авторка якого з кожним місяцем почина писати цікавіше.
Ну от, Moses хоче спатки. Усіх з Новим Роком!
Тож, далі будуть образи, що спливають в моїй уяві, коли зосереджуюсь на цифрах 2008.
Музика
Як і минулого року, надихає, захоплює і по-справжньому торкає лише українське. Цього року аж три великих подарунки: Фліт (до цього року ми з ним просто розминались, тож альбоми "Світ такий", "Zаникай", сінґл "Лаю себе" - мої цьогорічні відкриття), Мотор'ролла зі своїми Кольоровими Снами і Бумбокс, що нарешті випустив свій Третій.
Куплене за гроші
Фільм року
"Темний лицар" і . (читати як "Темний Лицар і крапка)
Переглядав два рази. Перший раз - як кіно про Бетмена, другий - як де-що особливе.
Google року
Несподівано, цю номінацію отримує компанія Google, передусім за сервіси GoogleReader, GoogleBookmarks та GoogleTranslate.
Блоґ року
Знову ж таки, несподіванка. Перше місце у даній номінації посів нікому невідомий блоґ, під назвою "Дописи Mosesа". А якщо сер'йозно, здається цей блоґ я вже не видалю. Хоча...
У наступному році буду прагнути реалізувати хоча б один комерційний інтернет-проект. А тут буде куточок, де Moses зможе відпочити.
Інші блоґи року
Журнал україноцентричної людини - єдиний, здається, блоґ, у якості читача якого я зустрічаю вже не перший Новий Рік.
Ubuntu - блог - завжди цікаво і корисно про мій улюблений дистрибутив.
Блоґ Міхі - хлопець має гарний стиль.
Песня на луораветланском языке - щоденник, авторка якого з кожним місяцем почина писати цікавіше.
Ну от, Moses хоче спатки. Усіх з Новим Роком!
Субота, 29 листопада 2008 р.
Взагалі-то, про яблука
Мітки:
Фото
Осінь, штатив, пожовкле, а скоріше почорніле, яблуневе листя, краплі води, які лишив останній дощ, чи то ранкова роса, чи просто волога, якою насичене повітря. Похмуре небо скупе на світло. Трохи перетримуєм затвор у відкритому стані, щоб яблуко не було таким темним і сумним. Нам це майже вдається. Яблуко не темне. Але усе ж сумне. Тож і назвемо перше фото: "Сумне яблуко".
У кімнаті зараз темно і холодно. Треба встати, закрити штори і увімкнути світло. Але не хочеться ні на мить лишати нагрітого стільця і відходити далеко від чашки з гарячим чаєм. Найяскравіший об'єкт у полі мого зору зараз - екран монітору. Також я чітко бачу чашку, яка стоїть на столі і частково освітлюється екраном, майже так само чітко бачу книжки й коробку з дисками, які вже знаходяться у тіні. Чудово бачу сумний зимово-осінній пейзаж у вікні. А от фотокамери бачать трохи інакше. Якщо у кадр потрапляють яскраві, добре освітлені об'єкти і камера експонується по ним, то темні об'єкти, які теж знаходяться у кадрі, вийдуть майже чорними, практично без деталей. Якщо ж фотокамеру проекспонувати по темним об'єктам, тоді, цього разу, світлі об'єкти втратять деталі, стануть однородно-білими - засвітяться. Так на моєму сумному яблучці листок у верхньому правому куті, гілочка, нижня частина яблука є темними, не насиченими деталями, хоча це й не класичний випадок для застосування технології HDR. Так чи інакше, наше друге яблуко - "яблуко з високим динамічним діапазоном".
ЛОМО. Трижды ордена Ленина Ленинградское оптико-механическое объединение имени В.И. Ленина. Або love and motion (любов і рух) - розшифровка, придумана кмітливими австрійцями, прихильниками ломографії.
З технічної точки зору ефект ЛОМО (віньєтування й промахи авто-експонометра) - безсумнівно є недоліком фотокамери і фотографії. Але недолік став елементом мистецтва і подібного ефекту досягають обробкою фото у графічних редакторах. Тож, яблуко номер три - "ЛОМО-яблуко".
Середа, 26 листопада 2008 р.
Пензель - важливе слово для користувачів Gimp
Не знаю, як так сталося, але лише сьогодні мені пощастило усвідомити усю потужність інструменту "пензель" (brush). Власне, сталося це після того, як побачив усю ту множину й різномаїття тисяч варіантів пензлів, доступних для вільного завантаження.
Увесь той скарб знаходиться по цьому посиланню. Де-які набори пензлів потрібно купувати, але якщо зайвих коштів на те немає, то не проблема - платних пензлів навіть не більшість. Картинка вгорі повністю створена за допомогою самих лише пензлів, з тлом включно.
Завантажені пакунки з пензлями потрібно розпакувати у теку ~/.gimp 2.x/brushes.
Більшої функціональності додає використання пензлів з опцією "використовувати колір з градієнта", особливо коли завантажити перед тим й набори градієнтів, наприклад звідси.
Неділя, 23 листопада 2008 р.
Google-way
Мітки:
google
Якось перекладав невеличкий ресурс на українську і тоді з'ясувалося, що моя скринька на ukr.net для сер'йозної переписки з іноземцями не підходить. Листи з де-яких адрес ішли у спам, при чому я про це ніяк не міг дізнатись. Тоді і завів скриньку на gmail.com.
Незрозумілу і не звичну на початку організацію листів у "бесіди" тепер полюбив. Додаткового комфорту додають мітки, до яких уже сильно звик.
Перевагу ґуґлу, як пошуковику, я почав віддавати давно.
Після заведення акаунту на ґмейл, якось автоматично почав використовувати його у якості jabber-акаунту для спілкування у конференції українського товариства лінуксоїдів, також для користування інтерактивними перекладачами (спілкування з друзями усе якось на асі лишилося... консерватори). Далі пошуки он-лайнового rss-рідера звели мене з іще одним ґуґловським сервісом Google Reader.
Фотографії викладаються у Picasaweb.
Останнє моє відкриття - Google Bookmarks, он-лайновий сервіс закладок. Дозволяє організовувати закладки теґами у категорії. Для мене цей сервіс є дуже важливим, тому що половина мого життя проходить на роботі, а половина - вдома, тож часто доводилось шкодувати про те, що потрібна закладка на роботі або, навпаки, вдома.
Мабуть, найбільша зручність у користуванні ґуґловськими сервісами - те, що доступ до усього забезпечується одним акаунтом. Тобто не треба пам'ятати багато логінів й паролей, не треба на кожному сервісі авторизовуватись.
Субота, 22 листопада 2008 р.
Firebug - модуль Firefox для веб-розробників
Мітки:
firefox,
web-розробка
Для відладки web-додатків доводиться часто переглядати початковий код сторінки. У Firefox можна переглянути початковий код сторінки у новому вікні по комбінації клавіш ctrl+u. Проте, те що ми побачимо читати, прямо скажемо, не дуже зручно. Ось сегмент коду для прикладу, можете переконатись:
Нащастя існує плагін для Firefox, який значно покращує читабельність джерельного коду сторінки. Ім'я йому - Firebug. Встановити його можна з цієї сторінки. Після перезапуску браузера, у нижньому його куті з'явиться зображення жучка, клацнувши на яке відкриємо у нижній секції браузера вікно Firebug. 
У лівій його частині, власне, html-код сторінки. Як бачимо, є підсвітка і підтримуються згортки. У правій частині вікна Firebug бачимо css-код того блоку, який вибрано у лівій частині. До того ж, перебираючи різні секції коду у лівій частині вікна Firebug, можна побачити як підсвічуються відповідні блоки готової сторінки вгорі.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
