пʼятниця, 17 квітня 2009 р.
Ми справжні тигри — ми круто граємо в комп'ютерні ігри
Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
"Комп'ютерні тигри", Тартак
Мої стосунки з комп'ютерними іграми завжди були складними через те, що я ніколи не міг їм рішуче відмовити. І хоча геймером назвати мене точно не можна, та коли вже підсяду на якусь іграшку, то вечори пропали. Завжди знайдеться достатньо причин, щоб надати перевагу грі, замість того, щоб зайнятися іншими більш корисними справами. Після того, як на моєму комп'ютері прописався на постійній основі Linux, а це майже 2 роки, описаний синдром перебував у латентному стані. Сам я завжди стверджував, що Linux не для геймерів. Але, близько тижня тому, багато що для мене змінилося.Втім, що усе ж таки сталося. dimaka на форумі українського співтовариства користувачів Linux створив тему "Teeworlds, давайте устроим мясо :)", де запропонував охочім разом побігати в сітьовій грі Teeworlds. І хоч у призначений час приєднатись у мене не вийшло, бажання підтримати ініціативу було сильним і гру я встановив. Так усе і почалося.
Далі спробую розібратись із головним питанням: що ж такого привабливого у, здавалося б, простенькій грі з мультяшною графікою, яка належить до жанру двохвимірного шутеру?
Мені доводилося грати в ігри з дуже навороченою графікою і при цьому не отримувати належної порції позитивних емоцій. Тож, графіка - далеко не все. Основне в грі - ігрова цінність, поняття доволі відносне і невизначене, але реальне. Не надто напружуючись, українці вслід за росіянами, які теж на захотіли напружуватись, називають це словом "геймплей". Так от, геймплей у грі Teeworlds дуже цікавий і вдалий. Самі розробники сформулювали своє бачення того, якою повинна бути гра у так званому Плані створення гри Teeworlds. Ось його пункти:
- Teeworlds має бути веселим (fun)!
- Teeworlds не повинен містити нічого зайвого, крім необхідного мінімуму, за виключенням усього, що стосується пункту 1.
- У Teeworlds все має бути визначеним і передбачуваним. Ніякого фактору випадковості, ніяких виключень.
- Teeworlds має прагнути до порядку, а не до хаосу.
- Teeworlds має бути надзвичайно інформативним щодо того, що відбувається у даний момент в грі.
І хоча до релізу ще далеко (на даний момент гра перебуває на стадії розробки, пройшовши приблизно половину шляху до першого ролізу), але можу констатувати, що по усіх пунктах розробники добились свого.
Гра полягає у тому, що керуючи своїм ігровим персонажем tee (ті), Ви маєте перемогти своїх ворогів. Зовнішній вигляд Вашого tee може бути змінений вибором одного зі скінів. У вашому арсеналі 5 видів зброї (зі спеціальною зброєю — катаною — шість) і гак, за допомогою якого можна долати перешкоди, зачіпити й притягнути ворога чи просто пересуватись, "літаючи" над поверхнею. Здоров'я tee відображається десятьма серцями. Потрапляння снаряду від кожного виду зброї забирає певну кількість здоров'я. Коли зникне останнє серце, tee вмирає (щоб потім знову з'явитись, ясне діло). Також є 10 одиниць броні. При наявності броні, влучення снарядом (ударом молота) забирає спочатку певну кількість її одиниць, а вже потім — здоров'я. Запас патронів, здоров'я і одиниць броні можна поповнювати знахідками в ігровій кімнаті.
Є де-кілька варіантів гри. Від варіанту залежать правила (мета гри) і система нарахування очок. Офіційно, на даний момент, підтримуються три варіанти:
- DM (Death Match) — потрібно знищити якнайбільше ворогів; кожен грає за себе.
- TDM (Team Death Match) — протистояння двох команд (червоної і синьої), мета якого — знищити усіх tee протилежної команди.
- CTF (Capture The Flag) — знову протистояння команд, але головна мета — принести прапор супротивника у свій штаб, захистивши при цьому власний прапор.
Існують ще клани - групи гравців, які збираються пограти разом. Клан має власну емблему, форум, іноді домашню сторінку... немає тільки офіційної підтримки їх у грі. Але вона планується у подальших версіях.
Описувати гру далі — сенсу немає. Потрібно просто спробувати. Завантажити її для Linux, Windows і Mac OS X можна з офсайту http://teeworlds.com. Енциклопедична інформація про гру на http://teewiki.info. Також є форум комьюніті — теж на офсайті.
понеділок, 2 березня 2009 р.
Міфи про Linux
1. Linux розвивається дуже швидко і вчорашня сувора правда сьогодні перетворюється на міф.
2. Люди, чомусь, завжди прагнуть прикрасити свій вибір, і часто це відбувається за рахунок приниження альтернативи. У даному випадку народженню міфів сприяють як прихильники інших операційних систем, так і люди, що зупинили свій вибір на linux.
3. Значна різниця між принципами, на яких побудована операційна система linux і найбільш поширена на сьогодні — windows.
4. Значна різниця між принципами, по яким здійснюється фінансування і розповсюдження linux і windows.
Міф №1: Встановити linux дуже важко і для цього потрібні спеціальні знання
Зараз щоб встановити, наприклад, дістрибутив Ubuntu, достатньо завантажитись з установочного диску і, побачивши що система працює з апаратним забезпеченням Вашого комп'ютера нормально, запустити встановлювач, клацнувши по ярлику на робочому столі. Далі потрібно лише відповісти на де-кілька справді простих питань. Єдині труднощі можуть виникнути у зв'язку з розбивкою диску на розділи, але і тут розробники усе зробили настільки просто, наскільки взагалі можна спростити цей процес. До того ж завжди можна лишити усе по змовчанню. Але радив би перед першою установкою почитати рекомендації по розбивці диску. До того ж, якщо Ви забажаєте лишити windows, а linux встановити другою системою, то його встановлювач обережно і непомітно зробить усю роботу, і при завантаженні комп'ютера з'являтиметься діалог, у якому пропонуватиметься вибір системи. Спробуйте зробити навпаки і при встановленому linux поставити другою системою windows з можливістю завантажувати і першу. Отут Вам точно знадобляться спеціальні знання.
І найприємніше, вбивати час, потрібний для установки операційної системи, можна в інтернеті, відвідуючи свої улюблені веб-сторінки і форуми, а не читаючи рекламні гасла про те, якою надійною і сучасною є встановлювана система (це справедливо для дистрибутивів, встановлення яких відбувається з live-CD сесії, таких як Ubuntu).
Міф №2: В linux усе робиться з командного рядка
Для того, щоб спростувати цей міф, достатньо трохи пояснити про модульність linux і про віконні менеджери, які є альтернативою, а не невід'ємною частиною системи, як у windows.
Насправді операційною системою linux назвати можна вже її ядро. Саме ядро відповідає за підтримку апаратного забезпечення, воно є основою і базою для запуску і роботи усіх програм. Ядра може бути достатньо для повноцінної роботи linux. Але, щоб подружити ядро з пересічним користувачем, часто потрібні усякі віконця, діалоги, менюшки... Надбудова над ядром, яка має усі ці атрибути і називається віконним менеджером. Розвинутість на сьогоднішній день віконних менеджерів для linux і спростовує міф про те, що цій операційній системі усе робиться з командного рядка. До того ж тут користувач одержує широкий вибір того, як буде виглядати операційна система і як вона буде з ним взаємодіяти.
Міф №3: Для сучасних дістрибутивів ручне редагування конфігураційних файлів є у давно забутому минулому
З усією відповідальністю можу заявити, що на сьогодні це міф. Людині, яка боїться відкрити конфігураційний файл у текстовому редакторі, або у якої немає друзів, які б це могли б зробити за неї, подружитись з Лінуксом буде досить складно. Звичайно, це не значить що постійна робота з linux носить саме такий характер, але рано чи пізно, для вирішення проблеми прийдеться правити конфіг. Питання в іншому: насправді правка конфігів не є чимось страшним. Такі файли, зазвичай, пишуться саме для того, щоб правити їх було зручно і зрозуміло. До того ж у переважному числі випадків правка буде відбуватись по інструкції, прочитаної десь на сайті або форумі і мати вона буде вигляд: уведіть в командному рядку те-то, знайдіть в файлі, що відкриється, таке-то слово, вставте після нього такі-то рядки, збережіть файл.
До того ж дуже часто лінуксоїд вирішує проблему правкою конфіга тоді, коли користувач windows переставляє систему. Тож лінуксоїд-початківець обов'язково має навчитись правити конфіги, а головне — самостійно знаходити для цього інструкції в інтернеті, або, краще, в документації.
Міф №4: linux — безкоштовний, або linux — такий самий платний, як і windows
По суті, можна було б сказати, що linux — безкоштовний, бо його розробникам платити за його використання не треба. Але, прийнято вважати, що хтось усе одно платить. Або це спонсори, або ті ж розробники, які добровільно витратили власний час. Якщо у Вас є безлімітний доступ до інтернету, то Ви можете без усяких обмежень завантажити самі різноманітні дістрибутиви абсолютно безкоштовно. Але, за наявністю бажання, Лінукс можна і купити. Купуються такзвані коробочні версії (тобто з дисками іде коробка, у яку крім самих дисків кладеться якась документація і/або книжка, або не кладеться), або диски зі зрізами (зріз — це певна комплектація дистрибутиву додатковими програмами, драйверами і т.п.). Коробочні версії здебільшого купують організації, для яких важливою є ліцензійна чистота і технічна підтримка. Сам одного разу замовляв собі зріз, бо безлімітного каналу інтернет я тоді не мав.
Отака дивна для когось ситуація: можна платити, а можна і не платити. Якщо платити, то не за саме програмне забезпечення, а за підтримку, за коробку, за доставку поштою, тощо.
Міф №5: Користувачі linux зтикаються з такою ж небезпекою зараження комп'ютера вірусами, як і користувачі windows
Цей міф виник у якості спростування іміджу Лінуксу, як операційної системи, де немає вірусів. У чому складність написання вірусів під Лінукс і які усе ж існують варіанти — окрема цікава тема. Скажу лише, що віруси в Лінукс залишаються теорією, а на практиці ніхто про них не чув. Є навіть такий анекдот у тему: "Вірусів під Лінукс усього 5, але 3 не працюють, а з двома треба пів-дня повозитись, щоб їх хоч якось запустити".
Міф №6: Лінукс — гарна система, але софта під неї майже немає
Тут потрібна більш конкретна розмова. Під будь-яку задачу у linux можна підібрати відповідний софт... або не можна. Але для невибагливого користувача вибір дуже широкий.
Для прикладу вибору софта візьмемо тему 3D моделювання. Макса під Лінукс немає, зате є Blender. Не задовільняє? Є Maya. Дорого? Так і Макс же не безплатний.
Міф №7: У linux великі проблеми з драйверами або ж у linux взагалі ніяких проблем з драйверами
Усе залежить від конкретного девайсу, але великих проблем точно давно вже немає. Коли я менше року тому купив камеру Nikon D40, то скинути фотки на вінчестер не міг. Але після виходу Intrepid Ibex минулої осіні, проблема була вирішена. Періодично то з одним, то з іншим девайсом проблеми виникають. Більшість можна вирішити ручною правкою конфігів. Можна також попередити виникнення проблем, перевіривши грунт стосовно майбутньої покупки завчасно в інтернеті.
Це неповний і суб'єктивний список міфів про Лінукс, викладений у довільній формі. У автора не було мети зробити повний і неупереджений перелік. Але буду радий, якщо для когось цей допис стане заохоченням нарешті спробувати linux, а для когось — застереженням не сподіватись побачити те, чого там не має.
четвер, 13 листопада 2008 р.
Нарешті минула хвилина слабкості Cairo-dock
Як я вже тут писав, після оновлення Ubuntu до Intrepid Ibex, від мого улюбленого Cairo-dock лишились самі ланчери. Не стало геть усіх аплетів, до яких я встиг звикнути і прикіпіти душею. Тож, так чи інакше, сьогодні дочекалися оновлення. Проте, без проблем у мене не обійшлося і тут. При оновленні вперто виникала отака помилка:
E: /var/cache/apt/archives/cairo-dock_1.6.3.1_all.deb: trying to overwrite `/usr/share/cairo-dock/icon-mouse.png', which is also in package cairo-dock-dataЗгадавши про те, що після звістки про відсутність аплетів я ставив у синаптику різні пакети, що дав пошук по "cairo-dock" і співставивши з цим фактом даний месадж про помилку, я вирішив видалити той самий cairo-dock-data, який не може поділити файли з оновленням. Так просто видалятись цей пакет не захотів, тому прийшлося видалити й cairo-dock разом із ним. Зате повторне встановлення cairo-dock принесло успіх. Пакет встановився вже оновленим з оновленим пакетом плагінів.
неділя, 9 листопада 2008 р.
Рогаті vs пірнаті, або переваги й недоліки Interpid Ibex у порівнянні з Hardy Heron
Більше тижня минуло з моменту релізу Ubuntu Interpid Ibex, а також з моменту її оновлення на моєму комп'ютері. Тож, вже був час визначитись із тим, чи сподобалось оновлення, які з нових фіч виявились найкращими, а також які були помічені проблеми.
Почну з критики. Після оновлення системи злетіли усі аплети з панелі cairo-dock, лишились лише кнопки запуску програм. При чому аплети злетіли глобально - у вікні настройки дока немає жодного аплета. Прийнятного рішення проблеми нагуглити не вдалося. Чекаю поки ком'юніті пофіксить несправність і у репозиторіях cairo-dock з'явиться стовідсотково-робоча версія.
Кудись дівся мій улюблений ефект compiz-fusion - спалення вікна.
Додана функціональність gnome-panel - автоприховання, або режим доку, рухається дуже повільно, а після перевантаження сеансу панель з положення внизу екрану переходить чомусь у верхнє положення.
По критиці у мене усе. Власне завдає клопоту лише перший недолік, який стосується cairo-dock.
Що сподобалось. Нарешті фотографії з sd-карти моєї цифрової фотокамери почали копіюватись на жорсткий диск! Власне цього було б достатньо для того, щоб дистрибутив мені сподобався. На скільки я розумію, цим покращенням я завдячую оновленому ядру.
Дуже сподобалось оновлення nautilus. Вітаю появу вкладок, а також кнопок швидкого відмонтування зовнішніх пристроїв.
Дуже якісно перероблено інтерфейс нового vlc. Тепер вмикати/вимикати повноектанний режим можна подвійним кліком. У повноекранному режимі при русі мишею з'являється панель керування, як у більшості відео-плеєрів. При чому дуже вдало підібрано час, на який панель з'являється, завдяки чому вона мінімально відволікає увагу від фільму, що програється, на себе. Настройки тепер організовані у групи, розділені вкладками. Хто раніше намагався розібратись з усіма можливими настройками vlc, належно оцінить дане покращення.
Перероблений діалог вимкнення комп'ютеру особисто мені сподобався. Можливо тому, що я прибічник усіляких оновлень і переробок інтерфейсу (:
У сукупності можу сказати, що я не розчарований.
Тож, нехай живе Linux і його людиноцентричний дистрибутив Ubuntu!
субота, 1 листопада 2008 р.
Міняю чаплю на козерога
Власне, почати оновлення дуже просто. Потрібно запустити команду:
update-manager -d
Це можна зробити, викликавши вікно запуску сполученням клавіш Alt+F2.
У вікні менеджера оновлень ми побачимо, що доступним є новий реліз дистрибутиву.
Натиснувши Upgrade, ми запускаємо процес оновлення. Тепер від нової системи нас відділяє дюжина нескладних питань і пара годин часу, необхідного для завантаження дистрибутиву, його встановлення і видалення непотрібних пакетів.
четвер, 16 жовтня 2008 р.
Відокремлення звукового рядка з відеофайлу
Довелося зіткнутись із задачею відокремити звуковий рядок з відеофайлу, для прослуховування на портативному плейєрі лекції, яка була у мене лише у відеоформаті . Виявилось що усе дуже просто. Існує цілий проект під назвою FFmpeg, що об'єднує програми, призначені для різномаїтних задач пов'язаних із конвертацією відео та аудіо.
Спочатку необхідно встановити пакет на комп'ютер. Для цього у терміналі моєї Ubuntu я увів такий рядок:sudo apt-get install ffmpeg
Ну і, власне, конвертація. Увівши в терміналі наступний рядок, конвертуємо відеофайл ~/video/sample.avi у аудіофайл ~/music/sample_audio.mp3:ffmpeg -i video/sample.avi -vn -sameq music/sample_audio.mp3
Параметр -vn потрібен для того, щоб заборонити конвертацію відео, а -sameq - для використання у вихідному файлі бітрейту вхідного.
От і усе. Для ознайомлення з іншими багатими можливостями пакету FFmpeg можна відвідати домашню сторінку проекту, де є розділ "документація", або просто man ffmpeg :)
Індикація розкладки гламурним прапорцем у Gnome
Про спосіб настройки індикації клавіатури прапорцем у середовищі Gnome, я дізнався із дописа на Ubuntu - блог, постійним читачем якого я є.
По-змовчанню індикація розкладки у Gnome здійснюється скороченою назвою розкладки, написаною літерами. Значно наглядніше замість цих літер бачити зображення прапору країни. У віконному менеджері KDE, наприклад, так і зроблено по-змовчанню. Але й у Gnome настроїти подібне відображення не складе труднощів.
Для цього потрібно:
Ось як виглядає результат на моєму комп'ютері:
