Взагалі-то, про яблука

Осінь, штатив, пожовкле, а скоріше почорніле, яблуневе листя, краплі води, які лишив останній дощ, чи то ранкова роса, чи просто волога, якою насичене повітря. Похмуре небо скупе на світло. Трохи перетримуєм затвор у відкритому стані, щоб яблуко не було таким темним і сумним. Нам це майже вдається. Яблуко не темне. Але усе ж сумне. Тож і назвемо перше фото: "Сумне яблуко".



У кімнаті зараз темно і холодно. Треба встати, закрити штори і увімкнути світло. Але не хочеться ні на мить лишати нагрітого стільця і відходити далеко від чашки з гарячим чаєм. Найяскравіший об'єкт у полі мого зору зараз - екран монітору. Також я чітко бачу чашку, яка стоїть на столі і частково освітлюється екраном, майже так само чітко бачу книжки й коробку з дисками, які вже знаходяться у тіні. Чудово бачу сумний зимово-осінній пейзаж у вікні. А от фотокамери бачать трохи інакше. Якщо у кадр потрапляють яскраві, добре освітлені об'єкти і камера експонується по ним, то темні об'єкти, які теж знаходяться у кадрі, вийдуть майже чорними, практично без деталей. Якщо ж фотокамеру проекспонувати по темним об'єктам, тоді, цього разу, світлі об'єкти втратять деталі, стануть однородно-білими - засвітяться. Так на моєму сумному яблучці листок у верхньому правому куті, гілочка, нижня частина яблука є темними, не насиченими деталями, хоча це й не класичний випадок для застосування технології HDR. Так чи інакше, наше друге яблуко - "яблуко з високим динамічним діапазоном".


ЛОМО. Трижды ордена Ленина Ленинградское оптико-механическое объединение имени В.И. Ленина. Або love and motion (любов і рух) - розшифровка, придумана кмітливими австрійцями, прихильниками ломографії.
З технічної точки зору ефект ЛОМО (віньєтування й промахи авто-експонометра) - безсумнівно є недоліком фотокамери і фотографії. Але недолік став елементом мистецтва і подібного ефекту досягають обробкою фото у графічних редакторах. Тож, яблуко номер три - "ЛОМО-яблуко".